Чим прописка відрізняється від реєстрації місця проживання: подробиці законодавства в 2018 році

Чим прописка відрізняється від реєстрації місця проживання: подробиці законодавства в 2018 році

У чинному законодавстві України закріплено механізм добровільної реєстрації місця проживання громадян. Інститут прописки діяв в колишньому СРСР для контролю внутрішньої міграції населення.

Для позначення державної системи обліку громадян українці застосовують терміни «прописка» і «реєстрація».

Чим «реєстрація» відрізняється від «прописки» і чому громадяни України так називають один державний інститут?

Прописка - це скасований з 2003 року механізм паспортної системи, введеної в колишньому СРСР в 1932 році. Спочатку функції реєстрації громадян отримав Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС). У 1940-і роки реєстрацію проводили Міністерство внутрішніх справ СРСР і місцеві органи влади - в рамках відведеної компетенції.

Органи державної реєстрації вносили в паспорт запис про місце проживання громадянина. Вона служила підставою для отримання житла, роботи, медичної допомоги і ін. Громадяни назвали запис «пропискою». Назва поширилося на весь механізм обліку населення і стало офіційним. З 2003 року в Україні діє система обліку громадян, яку називають реєстрацією.

В Україні діє інститут добровільної реєстрації громадян. «Прописка» - це назва ліквідованої системи обліку населення в колишньому СРСР

На території України механізм колишньої радянської прописки офіційно діяв з 1932 по 2003 рік. У 2001 Конституційний суд України скасував інститут прописки. Україна не мала альтернативного механізму обліку громадян, і радянська система прописки діяла ще два роки.

У 2003 році Верховна рада прийняла закон України № +1382 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який ввів правило добровільної реєстрації громадян за місцем проживання або перебування. Ці функції виконувала Державна міграційна служба України.

У квітні 2016 року кабінет міністрів затвердив постанову №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічний реєстр». Згідно з цією постановою функції реєстрації отримали виконавчі органи місцевої влади.

Діючі правила реєстрації

Місцем проживання вважається адреса, за якою людина проживає більше шести місяців на рік. За правилами статті 6 Закону України №1382-15 громадяни України повідомляють про зміну місця проживання протягом 30 днів. Провести реєстрацію за новим місцем проживання і скасувати її за попереднім можна в ході однієї процедури, подавши відповідну заяву.

Для оформлення реєстрації громадяни подають документи, в які вноситься запис про місце проживання і про право на проживання в даному приміщенні.

Для запису про місце реєстрації громадяни подають:

- паспорт громадянина України;

- тимчасове посвідчення громадянина України;

- посвідчення на постійне проживання;

- вид на проживання;

- посвідчення біженця;

- посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

- посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

- при реєстрації дитини віком до 16 років - свідоцтво про народження;

- квитанція про сплату адміністративного збору.

За реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання громадяни оплачують адміністративний збір:

- в разі реєстрації протягом 30 днів з моменту зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання - в розмірі 0,0085 мінімальної заробітної плати;

- в разі звернення пізніше зазначеного терміну - в розмірі 0,0255 мінімальної заробітної плати.

Для підтвердження права проживати в даному приміщенні громадяни подають такі документи:

- свідоцтво про право власності на житло;

- договір оренди на право користуватися житлом.

Якщо таких документів немає, громадяни подають для реєстрації письмову згоду власника житла. Якщо власників декілька - потрібно пред'явити письмову згоду всіх власників.

Джерело: domik.ua

створено: чт, 12/17/2020 - 10:02

load
load

Об'єктів на сайті

640

Квартир

10

Будинків

1

Офісів

18

Нежитлових